Зима сповнена «смачних» див!

Січень пролетів, як одна мить. І стільки в ньому подій було! І стільки зустрічей! Усього навіть не пригадаєш.

Але найголовніше й найдивовижніше – це те, що ми багато часу проводили разом зі своєю родиною! Стільки свят підряд відсвяткували! Та ще й із такими смачними стравами! Кожна вечеря була невеличким витвором кулінарного мистецтва. А все завдяки моїй постійній помічниці – приправі «Мівіна». Я й свої страви, що давно полюбилися, з нею готую (вони тільки смачніше стають), і за нові беруся сміливо – «Мівіна» не підведе.

А як усі ці свята надихають! Усі мої домашні – чоловік, дочка, син – дружно допомагали мені в усьому й готували разом зі мною. Так веселіше! А їжа ще смачніше й різноманітніше виходить.
Нещодавно подруга поскаржилася, що у святах є один великий мінус – за торжества всі домашні обов'язково звикнуть до різносолів. А після бенкетів порадувати їх простими повсякденними стравами дуже важко.

Але, дякувати богу, я таких примх позбавлена. Знову ж, завдяки маленькій чарівниці – приправі «Мівіна». Їжа стає такою смачною, що мої про примхи й не згадують.
Ось хто може похвалитися тим, що дочка просить добавки – макаронів із соусом? І що син біжить швидше з вулиці вечеряти, а чоловік бере їжу із собою на роботу? Нехай і не дуже зручно носити із собою сумку, але перейти на харчування в їдальні він після домашнього не може.

А нещодавно син привів друзів – хвалитися моїми пиріжками. Мовляв, у моєї мами – найсмачніші! Почали куштувати та так розкуштувалися, що довелося мені знову бігти в магазин, закуповувати продукти й готувати пиріжки знову. На здоров'я, звичайно ж! Але чоловік дуже сміявся, коли ми з ним після візиту друзів сина не знайшли пиріжків у кухні.

Ось такі дива творить моя кулінарна супутниця «Мівіна» – приправа на будь-який смак і страву.
А ще нещодавно, до речі, кумедний випадок був: чоловік вирішив мені допомогти й узявся кашоварити. Я йому по телефону порадила скористатися «Мівіною», оскільки боялася, щоб він продукти не зіпсував. Так діти потім думали, що це я готувала, не вірили татові. «Такі голубці, – говорять, – тільки мама може зробити». Чоловік потім сказав, мовляв, полюбив «Мівіну» всією душею, і тепер увесь час буду нею користуватися. Дивишся й кухарем стану – у ресторан піду працювати. Ось такий він у мене веселий.

Ось так весело минув у нас січень. А незабаром уже й лютий із його Днем захисника Батьківщини. А там уже й наш, Міжнародний жіночий день, не за горами. Ох, доведеться «Мівіні» попрацювати й знову допомогти нам зробити свято.

А поки попереду майже місяць зими. Будні й очікування нових зустрічей, нових подій. І я гадаю, що ви зі мною погодитеся – чим довше чекаєш на свята, тим цінніше для нас ті дні, коли ми разом із нашими рідними й близькими. Як багато теплого й сімейного вони нам приносять. Особливо, якщо стіл ломиться від смачних страв. Дякую тобі, «Мівіна», від усієї нашої родини!

Повернутись у роздiл