Наша локшина не гірша від італійської

Я референт-перекладач, все моє життя пов'язане з вивченням мов. І за службовим обов'язком я буваю в різних країнах. З кожного куточка світла я намагаюся привозити щось цікаве і особливе, що потім буде нагадувати мені про хвилини, проведені в цій країні.

У школі іноземна мова була моїм улюбленим предметом, її вивчення давалося мені дуже легко. І я щаслива, що не помилилася з вибором професії. Сьогодні я вільно розмовляю французькою, італійською та англійською, непогано – німецькою і трохи – іспанською. Що найбільше захоплює мене в цій професії? Занурення в культуру іншої країни. Адже неможливо вивчати мову без отримання інформації про традиції народу, який нею спілкується. Це дуже цікаво! Знання мов багато в чому розширює людські можливості. Це допомагає спілкуватися з абсолютно різними людьми в усьому світі.

Відразу після закінчення інституту мені пощастило проходити практику в дивовижному місті сонячної Італії, в Неаполі. Серед місцевих жителів існує легенда, що, коли Бог роздавав всім землі, неаполітанці спізнилися, і їм нічого не дісталося. Тоді Господь подарував їм шматочок Раю, що назвав Неаполем. Побувавши тут, погоджуєшся з легендою. Й обов'язково хочеться додати щось про традиційну кухню та про локшину, що тут називають паста, втім, як і всі макарони. Вона посідає в італійській кухні особливе місце. Адже саме в Неаполі з'явилася приказка: Come il cacio sui maccheroni – як сир на макаронах, що означає: бути до речі. І саме за неаполітанцем закріпилося прізвисько «пожирачів макаронів».

Я дуже полюбила тамтешню кухню, особливо пасту з томатами. До речі, італійські психологи стверджують, що у місцевого населення, паста асоціюється з мамою і сім'єю, адже її майже щодня готують і вживають саме в родинному колі.

Повернувшись додому, в Україну, я теж для своєї родини дуже часто готувала пасту за рецептом, привезеним з Італії. І в супермаркеті купувала тільки італійські макарони. Але останнім часом стала помічати, що з полиць зникли макаронні вироби італійського виробництва. Я довго шукала серед вітчизняних макаронів аналог італійських, але все марно. Поки подруга не порадила спробувати українську яєчну локшину «Мівіна». Спочатку я не йняла віри її словам, але перевірити все-таки вирішила. І як же була здивована! Ця локшина – на рівні італійської пасти: не розварюється під час готування, зберігає форму, коли готова. Вона швидко готується: всього три хвилини, а виходить ароматною й пружною. Готувати з неї – саме задоволення. До речі, вона ще й цілком доступна за ціною.

Ось так у нас на Україні я знайшла для себе смачнючий яєчну локшину «Мівіна», що не поступається за якістю та смаком найкращій італійській пасті і що нагадує мені про мої «неаполітанські канікули».

Вікторія, референт-перекладач

Повернутись у роздiл