Куточок спокою

У нашій родині всі дуже люблять подорожувати й відкривати для себе світ. Ми буваємо в різних місцях, намагаємося побачити якнайбільше всього цікавого й пізнавального. Але є одне місце, куди ми повертаємося знову й знову. Це містечко Святогорськ. Щоосені ми всією родиною намагаємося провести тут хоча б одні вихідні. Дивно, але приїжджаючи в це дивовижне місто, щоразу відкриваєш його по-новому.

Мій чоловік Сашко, наш 10-річний синок Ваня і я - невелика, але дуже дружна родина. Коли ми тільки познайомилися із Сашком, у нього вже був за плечима величезний досвід мандрівника, він побував у багатьох місцях, а я крім Криму нікуди не їздила. Спочатку я тільки захоплено слухала його розповіді про наші Карпати і Львів, загадкову Прагу, сонячну Іспанію, а потім ми почали подорожувати разом. Наш медовий місяць ми провели в Туреччині. Зараз ми намагаємося хоча б двічі на рік здійснювати які-небудь поїздки. Наш син подорожує разом з нами з дворічного віку. І щороку він чекає з нетерпінням на нові пригоди.

Так чудово, коли в школі він розповідає свої дивовижні історії про те, де він був і що бачив, усі однокласники заворожено слухають, боячись пропустити хоча б слово. Я впевнена, що й Святогорськ викликає в сина таке ж море вражень і емоцій.

Восени тут особливо красиво й здається, що ця краса просто нескінченна. Саме тому сюди ми намагаємося приїздити саме о цій порі, коли погода ще радує нас сонячними деньками, а дерева наряджаються в червоно-золоте листя. Ми завжди зупиняємося в тому самому кемпінгу й знімаємо будиночок. Ця жовтнева поїздка теж не стала винятком. Цілий день ми насолоджувалися тутешньою красою. Увійшовши на міст, що розкинувся через Донець і веде прямо до монастиря, ми на мить затамували подих - перед нами відкрилося буйство осінніх фарб, блакитна гладь ріки, дивовижна панорама крейдових гір і потопаючий у деревах величний монастир. Синові, звичайно ж, найбільше сподобалася екскурсія по монастирських печерах і похід до пам'ятника Артему. Я як завжди намагалася побільше бути на свіжому повітрі, вдихаючи лікувальний аромат хвої. А чоловік захоплено фотографував осінні краєвиди містечка.

Увечері, після прогулянки, ми повернулися в кемпінг. Утомлені, але натхнені, ми страшенно зголодніли. Як досвідчений мандрівник, я вже знаю, що після таких походів нам просто необхідна терміново приготовлена, смачна й ситна вечеря. Тому в моїй сумці завжди є картопляне пюре «Мівіна». Беру із запасом, тому що це дуже зручно в дорозі. Можна нормально поїсти, а не мучити себе сухими бутербродами. До того ж я, як викладач університету харчування й торгівлі, цілком упевнена в тому, що в його складі немає нічого забороненого й небезпечного. А для нас це дуже важливо, адже ми намагаємося харчуватися правильно. Для вечері картопляне пюре «Мівіна» - це взагалі ідеальна страва. Гаряча картопелька зі свіжими овочами - смачно й ситно.

Добре повечерявши, ми задоволені відправилися спати, тому що завтра потрібно було вирушати додому. Їхати з будь-якого місця нам завжди сумно. А з цього «куточка спокою», як ми називаємо Святогорськ, тим більше. Але тішить те, що, за доброю традицією, наступної осені ми знову сюди повернемося, насолодитися чарівною природою і спокійним розміряним життям, що можливе тільки тут.

Світлана, викладач

Повернутись у роздiл